Подивилася класний час про дружбу

Сьогоднi у мене гарний настрiй. Я подивилася класний час одногрупницi про дружбу. Анастасiя Сергiївна вибрала цiкавi вправи та iгри й удосконалила їх, користуючись цiнними вказiвками нашого керiвника. Зацiкавив психологiчний тест i мудра притча. Особливо сподобалася гра, коли дiти складали оголошення для рубрики «Шукаю друга» та вказували якостi, iнтереси, вiк друзiв. Незвичайною для мене була вправа, у якiй кожному треба було написати свої негативнi якостi, щоб у подальшому постаратися їх позбутися. Процесс розставання з негативними рисами характеру був цiкаво обiграний: папiрцi складалися до «коробки негативу», яка потiм має бути знищена.

Це був повноцiнний класний час (45 хвилин), на вiдмiну вiд мого, який тривав лише 30. До того ж, змiст мого классного часу був не настiльки цiкавим та захоплюючим для дiтей. Втiшає тiльки те, що я трохи бiльше працювала з наочнiстю.

Взагалi Настя спiлкувалася з дiтьми з позитивними емоцiями, з посмiшкою, виразно. Це, безперечно, передалося всiм присутнiм на класному часi. Так i треба. Адже професiї вчителя та актора дуже близькi. I якщо ми, вчителi, змушенi проводити той самий захiд вдруге, втретє, багато разiв, то можна вважати, що нас викликають на бiс.